Крізь часу плин, пітьму, й дощі,
Так виснажились білі крила
Моєї спраглої душі,
Здавалось покидають сили
Я думала - не долечу
До того світла в тихім небі,
Не донесу тобі свічу
Любові незбагненне кредо.
Моління в снах і наяву,
Підносячи до піднебесся,
Тебе Єдиний я назву -
Спасіння вічним перевеслом...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422732
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2013
автор: Білий Лотос