Я люблю пізньої осені сяйво,
коли голі гілки й безборонні птахи,
і блакитного вечора марево
застилає камінні стежки.
Я люблю тоді сонце призахідне,
його барви минучі й холодне тепло,
і у променях звуки, зникаючи,
розбринять між шибки, що було.
Я люблю шепіт неба осіннього,
холод мурів старих кам'яних,
і, зникаючи в місті вечірньому,
пам'ятатиму завжди про них.
26.11.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422737
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.05.2013
автор: Оксана Стадник