І, коли у твоєму серці горітиме мій вогонь,
Я відчую себе Прометеєм, промию роздерту печінку,
І тебе напою дощами. Або душею з долонь.
Знаєш, душі дуже смачні, як кажуть «ні-з-чим-ні».
І ти п’яна впадеш, як впав колись Вавилон,
Та хіба загасить вогонь твоє розбите коліно?
І тоді постане одвічне – «або-або»,
Бо і ж справді не можна жити наполовину.
Над моєю горою вічність літає крук,
Заживає печінка, і він напевне – за нею.
А з моїм здоров’ям певно що не беруть
В Прометеї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422840
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2013
автор: Кот Єльпітіфор