Я не змогла,ти знаєш,не змогла
Твою байдужість лишити у себе.
Прогнала,хоч надворі ще зима,
Нехай живе щасливо вона в тебе.
А як прощалась,Боженьку святий!
А як мені погрожувати стала!
І став мені віднині ти чужий...
Байдужість ще й любов собі забрала.
А ти мене напевно й не любив.
Але для чогось Богом ти був даний!
Когось ти стрів?До серденька тулив?
Чи ти такий лишився досконалий?
Чи покохав?Чи істину пізнав?
Ти знаєш,що квітки зірвані в"януть?
Але ще хтось в саду квітки сажав.
Бо хоч на день та радувати стануть.
Так і любов.Нехай лише на день.
Але для цього(чуєш?)варто жити.
Писать вірші,писать нових пісень,
І не даремно світом цим ходити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422985
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2013
автор: Відочка Вансель