Про зраду. Вільно

для  когось  взаємини  і
любощі  —  непотріб.
зайвий,  наче  пухирці,
нестерпні,  як  опіки.

здавалося,  терни
до  сердець  -  золото
та  те,  мабуть,  терпимо
що  одноразові.

бо  узи  ті  плануємо
на  одвічну  вічність,
але  з  роками  чуйніше
перетираєм  вічі.

брудніш  підлоги  —  брехня:
більш  пилу  та  бруду,
дорожчають  почуття,
дешевшають  люди.

пульсують  вперті  думки,
що  місяць  без  сексу,
і,  чомусь,  перші  чоловіки
втрачають  свій  інтерес

а  зранку  б`ють  в  стелю  тóсти,
краватка  брудна  від  кави,
і  після  Великого  Посту
жінка  так  на  нім  і  зосталась.

біжить  на  стадіон,
вже  влазить  в  улюблені  джинси.
їси  собі  в  фаст-фуді  бекон,
підпорядковуєш  себе  втісі

про  те,  що  у  тебе  на  носі
відрядження  позапланове.
цілуватимеш  її  на  порозі
вмоченими  у  спирт  вустами.

ота  втіха  стане  тобі  у  пригоді
не  думати  про  її  коханців;
тремтливо  тримати  цигарку  в  роті;
нівечити  життя  цією  фрустрацією.

всьому  така  реалія  буття  —
поза  очі  не  відати,
розділяти  коханих  почуття
і  завжди  їм  вірити.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422992
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.05.2013
автор: Митрик Безкровний