Коли в ранковий час туман зникає,
Вода тепло своє все віддає.
Над лісом сонце полум'ям палає.
Обличчя бачу я у сні твоє.
Воно таке приємне і красиве.
Чарівна й ніжна посмішка твоя.
То навкруги стає все рідне й миле.
За всіх на світі щасливіший я.
Коли ж над лісом темінь залягає.
Й нічна година швидко настає.
У серце туга просто западає.
Обличчя знову бачу я твоє.
Воно таке сердите і серйозне.
Підняті брови, губи міцно вжаті.
Мурашки мов по спині, і морозно.
Та всерівно, від тебе я в захваті...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422998
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2013
автор: Ukraine55