чужа Україна

Українському  роду  нема  переводу!
Та  тільки  ось,  на  жаль,  перевелись.
І  краде  син  ще  українську  воду,
Щоб  не  гасить  ліси,  що  зайнялись.

І  все  горить.  Але  ж  то  не  важливо,
Бо  це  не  в  нас.  Це  десь  на  чужині.
А  чужиною  зветься  Україна...
Ми  безпритульні  на  своїй  землі.

Безхатченки  без  голосу  і  права.
Покірні  і  раби  зі  всіх  сторін!
Хай  розкрадає  все  Верховна  Рада!
Бо  ми  все  рівно  не  протистоїм...

Бо  нас  зламали,нам  закрили  небо,
А  ми  й  без  сонця  научились  жить.
І  нам  свободи,  певно,  і  не  треба.
Бо  розігнута  спина  заболить...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422999
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.05.2013
автор: Жабокрик