Українському роду нема переводу!
Та тільки ось, на жаль, перевелись.
І краде син ще українську воду,
Щоб не гасить ліси, що зайнялись.
І все горить. Але ж то не важливо,
Бо це не в нас. Це десь на чужині.
А чужиною зветься Україна...
Ми безпритульні на своїй землі.
Безхатченки без голосу і права.
Покірні і раби зі всіх сторін!
Хай розкрадає все Верховна Рада!
Бо ми все рівно не протистоїм...
Бо нас зламали,нам закрили небо,
А ми й без сонця научились жить.
І нам свободи, певно, і не треба.
Бо розігнута спина заболить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422999
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.05.2013
автор: Жабокрик