Напишіть мій портрет, геніальний юначе!
Доведіть полотном винятковість свою.
Не проситиму сукню Шанель чи Версаче,
Перед Вами відкрита, як Єва, стою.
Знаю, звикли писати натурщиць принадних,
А не літніх, спотворених часом жінок –
Всемогутніх! В коханні лише безпорадних…
Не чіпляйте на мене лавровий вінок,
Не давайте ні скіпетра, ані корони –
Гордовита постава і так видає
Силу духу і владу, що всі заборони
Відкидає у прагненні взяти своє.
Ні, не треба того! Покажіть мою ніжність
І беззахисність щирих палких почуттів,
Затушуйте білилами хижу амбітність,
А вандейком коричневим – відблиск гріхів,
Що в очах проявляються на фотокартках
І в зіницях палають кривавим вогнем.
Я богиня? Що ж, згодна. Але не Астарта,
Хочу бути Афіною: менше проблем.
Намалюйте мені золотаве волосся,
Довге-довге, блискуче – розплавлена мідь,
На високім чолі хай думок стоголосся
Не залишить ні сліду, натхненно бринить
Хай сльоза на цнотливо опущених віях,
Ніби символ беззахисності й чистоти…
Я не плачу ніколи, хіба що у мріях
Можу бути слабкою. Давайте на «ти»?
Чи зумієш в картині своїй передати
Мої мрії – звичайні, жіночі, прості –
Про єдиного, хто би зумів покохати
Мене, голу і босу? Так, ніби пусті
Всі рахунки у банках і знову я бідна.
Що смієшся? Не бачиш: я тричі плюю,
Не зурочити щоб, бо мені необхідно
Хоч у чомусь довести значимість свою!
Але на полотні намалюй просто жінку –
Неймовірно прекрасну (найкращу з жінок!),
Яка перегорнула тридцяту сторінку
Книги свого життя. Скільки ще сторінок?
Прошу талію знову зробити тонкою,
Груди пружними, стегна округлими теж,
Щоб кохання жага струменіла рікою
Від портрета – талант твій не матиме меж!
За роботу тобі наперед заплатила,
Дуже щедро, повір: як полотен за сто.
Цю картину твою, живописця-світила, –
Мій портрет – не побачить ніколи ніхто.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423043
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2013
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)