Ніч, пасхальні кошики, миготять свічки,
Нічнії Зорі, що засвідчують життя.
Вогні як хвилі повноводної ріки.
І ми з Тобою на порозі каяття.
Освячували пасху, чи може й душі,
Вірилось - їх неможливо роз`єднати.
Та не так склалося на небі і на суші,
І нам ніколи той потяг не догнати.
Гризуть із гуркотом колеса шпали-дні,
На пам`яті все ті ж пасхальнії вогні.
І ми з тобою не удвох, та й не одні.
Скажи ж чому живі ті спогади в мені?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423045
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2013
автор: Калиновий