Прокинсь, благаю, ти ж іще жива,
Впусти у себе грози цього світу.
Хай злива болю зросить ті слова,
Які майбутнє римами освітять.
Іди вперед, забувши все ж про те,
Що ніч в душі не вбита ще світанком,
Що час його ім’я іще не стер,
А лиш покрив скривавленим серпанком.
На небо глянь, здолавши врешті страх,
Що та блакить – очей його цвітіння...
І хай надія – твій безкрилий птах
Спокутує його вину падінням.
Покинь минуле, спогади спали,
В яких серця ще не дійшли до прірви.
Бо ця любов – відлуння тих молитв,
Яким, мабуть, Господь все ж не повірив…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423104
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.05.2013
автор: Lady Christianna