Я - просто людина,
Звичайна у всьому,
Хоч кажуть, що маю
Аби який хист
Складати печаль свою
В думку єдину
І римою серця
Бентежити зміст
Я - цінна людина,
Ніким незамінна,
Хоч кажуть, що нині
Такі не в ціні,
А я у те вірю
І подумки плину
В країну щасливу
На власнім човні
Я - сильна людина,
Нічим нездоланна,
Хоч тілом фізично
Простий чоловік,
Та вибрики долі
Сприймаю класично:
Добробут крізь працю,
Все інше - убік
Я - дивна людина,
Ніде незрадлива,
Хоч бачу щодня
Розмаїття спокус,
Та лиш у Коханні
Єдинім щасливий
Й прилюдно зізнатись
У тім не боюсь
Я - кращий за всіх,
Надзвичайна людина!
Хоч кажуть, що в дзеркалі
Вади видніш,
Сприймаю на сміх
Особисту гординю
І в вирій життя
Поринаю стрімкіш
От бачиш, яка
Непроста я людина,
Така, як мільйони
Звичайних людей...
І в кожнім душа -
Унікальна картина,
А серце - то факел,
Що дав Прометей!
06.05.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423207
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.05.2013
автор: Serg