Я вiдлiтаю.
Мене торкаеться
Безмежна нiжнiсть блакитного неба.
Я вiдчуваю
Натягнутi струни,
Яким спiвати вже бiльше не треба.
I мiж срiблястими переливами,
До вiчностi, що така оманлива,
Я все лечу.
Й за прозорими крилами
Розсипаеться тепла райдуга.
Я безмежна,
Й така повiтряна...
Розчиняюсь у свiжiй блакитi...
Незалежна,
Смiлива й замрiяна,
Й насолода у кожнiй цiй митi.
Я лечу.
Я не хочу вертатися.
Я щаслива -
I це без прикрас.
I такою я хочу лишатися,
Поки в небi спливае мiй час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423349
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2013
автор: Сarpe_diem