Вона стояла тиха і сумна,
А він лише здогадувавсь:"Що сталось?"
Вона:"Пробач, але любов пройшла.
Пробач, та розумієш сам - не склалось."
Він:"Скажи, що було в нас не так?
Пройшла любов? Таке можливо?"
Благальний погляд. Сльози на очах.
Збентежена: "Це неважливо..."
Мовчанка. Нервів натягнута струна.
Пульс в голові. А серце...Серце рветься!
Його притишене "чому?"...Вона:
"Не знаю. Та усе мине...здаться..."
Здивований: "Ти також відчуваєш біль?"
Вона: "Ні. Швидше порожнечу..."
Він розчаровано:"Слова твої - на рану сіль..."
Вона: "Мовчати? Мабуть, недоречно".
Слова. Думки. Мовчанка знов.
Життя перед очима, спільні миті.
Ненависть. Біль. Діагональ - любов.
Щасливі спогади розмиті.
Знесилений: "Ну, що ж, я йду. Щасти!
Ти вирішила так - нехай..."
Вона:"Спасибі, зрозумів.Прости..."
Насправді думала: "Ні! Зачекай!"
Отак залишилася тиха і сумна,
А він пішов, щоб більше не вернутись.
Навколо тиша. Вітер. Страх. Вона одна.
Хто не кохав й не розставався - не збагнути...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423359
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2013
автор: ni4lava