Мамина оселя гірко ридає,
В далеку дорогу мама рушає,
З тієї дороги нема вороття,
Закінчилось неньки земне вже життя.
Садки білим цвітом дорогу вкривають,
Вони руки неньки завжди пам’ятають,
Біля двору берізка лячно стрепенулась,
До неї старенька завжди горнулась.
Ластівка пісню сумну співає,
Неньку в дорогу вона проводжає,
Завмер бузок під вікном біля хати,
Хто його буде так ще плекати.
Рясним дощем душа мами ридає,
З сумом в дорогу вона вирушає,
Радість була у житті і тривога,
До Бога веде уже неньку дорога.
До 18-ї річниці після смерті мами!
http://antonina.in.ua/index.php/matusi/208-z-tieji-dorogi-nema-vorottya.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423387
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2013
автор: Антоніна Грицаюк