Чуєш вітре, яка доля вготована мені?
Зроби ласку, друже мій,
Піди з піднятою головою гордо в бій,
Рознеси усе навкруги і уламки забери.
Не залишай мені цей попіл,
Не хочу відчувати більше стріл,
Що вбивали з кожним днем мене,
А я все заспокоювала себе.
Згоріло вже моє кохання дотла,
Якби ж хтозна, що пережила тоді я.
Забирай, вітре, мій страх і безсилля,
Взамін я вдячна тобі за гордість і силу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423417
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2013
автор: Ірена Смачило