Старі окопи...То свідки німі минулих днів,
Град шквальних куль у них: роївсь, свистів, жалив бійців.
Впивалися осколки від снарядів у серця,
Кров’ю пролитою вмилась згорьована земля.
Статечний дуб неподалік скрипів сухим гіллям,
У пам’яті його залишивсь не один бо шрам.
Кружляли літаки, чіплялась маківка гвинта,
Тихо так у потойбіччя йшло молоде життя.
Дощами згладжена зміїлася у даль кайма,
Ввібрала в себе ехо війни і так зберегла.
Її відлуння в душах тих, хто виніс, не зачах,
Увесь тягар війни, сльози тамуючи в очах.
Хто внукам, як святиню, берегти заповідав
Із вуст у вуста передавати, щоб кожен знав:
День Перемоги - свято - виборене пліч о пліч
І нам, нащадкам, собі за нього давати звіт.
07.05.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423418
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2013
автор: Валентина Ланевич