Село моє заквітчане журбою,
Поросле очеретом, полином.
Я, як колись, пишаюся тобою,
До мене ти й тепер приходиш сном.
Село моє, ти барвінкова доле,
І небо голубе, так, як колись.
Тепер на твоїм позабутім полі
Осоти і кульбаби розвелись.
Село моє, ти вишенько доспіла,
Ще мальви попід хатами цвітуть,
Нема нікому вже до тебе діла,
Візьмуть тебе і комусь продадуть.
І купить хтось за копійки, за гроші,
Колючим дротом обведуть сади.
Нам встидно буде внукам глянуть в очі,
Це ніби душу комусь продали.
Село моє, калинове намисто –
Ми тут шукали папороті цвіт,
Та все одно, я не поїду в місто,
В селі лишивсь дитинства мого слід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423430
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2013
автор: Надія Голіней