Так може лише він любити,
Щоранку, крізь привітний сон,
Не прокидаючись зігріти,
Легеньким дотиком долонь.
Після роботи зустрічати,
Ледь не зваливши в дверях з ніг
До болю ніжно обійняти,
Якби ж і ще сильніше міг.
Так може лише він жаліти,
Коли водночас сльози й сміх,
І хочеться ще більше жити,
І хочеться, щоб так у всіх.
Сваритись, хитро вибачатись,
Знайшовши безліч ніжних слів,
І найщиріше хвилюватись,
Ніхто б так інший не зумів.
Так може лише він любити,
Щоб поцілунки без причин,
Лише один на цілім світі
Так може мій коханий син.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423441
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2013
автор: Людмила Мартиненко