Ти колись постукаєш у двері
Запитаєш: «Як ти тут, мала?»
Я сидітиму у теплому фотелі
Така рідна і така чужа
Ти згадаєш знову про минуле
Про Карпати, Франик, Київ, Львів
Я на мить відчую те, що булО
І про те, як ти мне любив
Посміхнуся тихою печаллю
Проживу за мить ті кілька літ
Потім знов зіграємо в мовчання
А надворі тихо йтиме сніг
Хтось тобі подзвонить на мобільний
Скаже: «Тату, ти коли прийдеш?»
Будеш ти так само божевільний
Поцілуєш в носа та підеш
Замете за мить сліди той сніг
У бокалі кава з присмаком туману
А якби колись піти не зміг
Ми б у піжмурки з тобою досі грали
Вдома обніме тебе малеча
Скаже: «Тату, де так довго був?»
Ти візьмеш її собі на плечі
І ураз пройде печаль і сум
Я доллю в бокал краплинки жалю
Зараз ти казки читаєш не мені
Ну то й що, що ми колись кохали
ЗосталИсь лиш спогади в вині…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423460
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 07.05.2013
автор: black_angel