Ти хочеш жити на Манхеттені, кохана?
Ти хочеш пити дорогі напої в ресторанах?
А як же рай у шалаші? Як любов до гробу?
І знову я несу золото вищої проби.
Одягаю знову робу в новий понеділок,
Бачу, лівий чобіт просить їсти, це ж не діло.
Кажуть, що до зарплатні ще два тижні цілих,
А ти на нові шмотки видивляєшся вже ціни.
Ну ти ж подумай, заробляю дуже мало...
Які там шмотки? Хочу з друзями в пив-бар я.
Он у Сашка уже весілля незабаром,
На квіти, у конверт, на випивку, а ти за бари
Завжди мене хапаєш, аж запарила, запала
В мою душу, в моє серце, не відпускаєш.
Згоріти б краще, задушитись, чи просто вмерти,
Що ж будеш ти тоді робити після мої смерті?
Мабуть такими є на світі всі жінки,
Що чоловіка ладні заганяти залюбки.
Щоб той робив, не пив, додому гроші носив
І був не тільки в мишоловці безкоштовний сир.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423480
Рубрика: Сатира
дата надходження 07.05.2013
автор: I-ney