Вони за нас померли— щоб ми жили,
Померли, не жаліючи себе,
Так піднесемо ж друзі квіти до могили,
Так пом'янімо ж їх незлим, тихим слівцем!
І порадіємо за день ми Перемоги,
І посумуємо за втрачені серця,
І прийдемо гуртом на ті пороги,
Де билися вони за нас і знали— їм не має вороття!
Хай проспіває над полями дикий сокіл,
Хай в небі канонади миготять,
А ми їм скажемо слова свої високі:
"Спасибі, що взялись за нашу долю воювать!"
Хай буде вічна пам'ять переможцям,
Хай будуть, мов тату на серці, їх діла,
Хай стане усмішкою промінь сонця,
Що грітеме їх душі і постріляні тіла!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423732
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.05.2013
автор: Дмитро Волинський