Хтось воював, комусь не стало віку,
А хтось не народився так, як я...
Стекло, з тих пір, води багато в ріках,
Та, досі, пам'ять про війну жива.
Так мало залишилось їх живими -
Тих ветеранів, що пройшли війну.
Усім нам би опікуватись ними,
За сплачену за мир значну ціну.
У нас же все лише для показухи -
День Перемоги перейшов у фарс.
Здіймає влада в день цей капелюхи,
А завтра вже забуде про всіх Вас...
Від цього гидко, соромно і гірко,
Що ветерани доживають вік,
Щоб за труною на подушці зірку
Побачив перехожий чоловік.
Для ветеранів пафос у запасі,
Для них промови з висоти трибун,
Лиш це героям випало на часі...
Для благ народних інший є "табун".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423751
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.05.2013
автор: Патара