Неначе самітня царівна,
Сяєш у багряному світлі.
Ти сьогодні, мила, чарівна,
Несеш почуванія світлі.
Йдеш у гіркім полині
Назустріч мені.
Що ж недаремно осінь
Таємничо шепотіла мені:
Ніжно голубить волосся
Та, що не раз з'являлася,
Тільки ж у сні.
І вітер розвіє думи мої,
Думи смутні.
Я і ти —
Радість невпинно лети,
Відірвись від землі,
Розчинись у блакитній імлі.
29.09.1999 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423909
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2013
автор: Ростислав Сердешний