Одна, як квітка в полі

Пам’яті  матусі

Одна,  як  квітка  в  полі,
Хитаючись  від  вітру,
Стою  й  думки  поволі
У  простір  рвуться  стрімко.
Як  ніч  на  місто  ляже,
Накрию  ковдрой  ноги.
І  сумно  мені  стане
До  болю...  І  тривоги
Мої  гостріші  стануть.
Згдаю  твої  очі
І  руки  –  обіймали
Мене  колись…  Не  хочу,
А  сльози,  мов  росинки,
На  спогади  стікають,
Злітають  у  хмаринки…
Не  має  горе  краю!
Одна,  як  квітка  в  полі,  -
Беззахисна  і  ніжна  –
Ти  від  життя  так  мало
Брала,  давала  більше.
Хай  зорі  оксамитом
Мені  засяють  в  небі.
З  тобою  поруч  жити  –
А  більшого  не  треба.
Тобі  ми  говорили  
Так  мало  слів  хороших…
Кому  тепер  сказати  –
Могилі  у  пороші?
Одна,  як  квітка  в  полі,
У  просторі  космічнім
Душа  відпочиває,
Та  буде  жити  вічно.
19.11.2003р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423988
Рубрика: Присвячення
дата надходження 10.05.2013
автор: Квiтка