Скалічене невинне серце рви!
Нехай проллється кров.
Не досить дров.
Гори!
Просочуються сочні соки в рай,
де впитує земля
своє дитя.
Рубай!
Під себе все незаймане скори
на лічені віки.
Рахуй роки.
Умри!
Покорені тіла мерщій складай,
неначе неживі.
В огні
Палай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424064
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2013
автор: Комета