До неба руками лину,
Повітря насичене чорним брудом.
Повзем на колінах прогинаючи спину,
І враз тебе не стає одним рухом.
***
Тільки птах, що гарно літає
Свої цінності підіймає вгору.
Та лиш він крила складає,
Падають цінності додолу.
***
Пора вже задуматись над цим
Та пусто стерли все.
І діям своїм простим
Відповідальність ніхто не несе.
***
Не в змозі глянути у вічі,
Засліпило лукавство світ.
Живемо один раз помираємо двічі,
Ще дужче затягується дріт.
***
Вже смерть стоїть за порогом,
Зроби лиш крок і тебе немає.
Проси прощення перед Богом,
Та молитва твоїх гріхів не стирає.
***
Гортає доля сторінки,
Незрозумілий зміст книги.
По коліна у лайні йдуть байстрюки,
Розсуваючи чорні шматки криги.
***
Гинули за незалежність… і напоролись.
У темному лісі люд заблукав.
Вовки роздерли, але вони боролись
Святий їх дух не занепав.
***
Блукаючи по світу… схаменись
Життя кидають, як дротик.
Ще не все втрачено… помолись,
Врятує до святого дотик.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424140
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.05.2013
автор: Барановський Павло