Хто не пам'ятає минулого не має майбутнього,
Країна глибоких шанованих традицій.
Вже довгий час не виходить нічого путнього,
Арена клоунади і театральних репетицій.
***
Так довго чекали на твою появу,
Століттями поливали зернятко кров'ю.
Однак треба мати хвору уяву,
Щоб любити тебе такою любов'ю.
***
Здоровий дух в здоровому тілі,
А скільки тих тіл без духу полягло.
Ви сидите... вдягнені, наїжені, зігрілі,
Лиш встигай витирати від поту чоло.
***
Ти пішак в їхньому середовищі,
Та й людиною тебе важко назвати.
Маріонетка в розіграному видовищі,
Все життя загубленим будеш блукати.
***
Я останній романтик країни дурнів,
Земним стереотипам руйнівник.
В середині бунтарське зернятко грів
Я бунтую… Я бунтівник...
***
Щоб не вбили при першому кроці
Одягну маску, гратиму ролі.
Про життя розповідайте сину і доці,
До ваших сердець знатиму паролі.
***
Ніщо не змусить стати на коліна,
Ніхто не змусить голову в клонити.
Гине народ, гине країна!
Ким же треба бути, щоб так Україну не любити?
***
Засипали очі телевізійним брудом,
Промили мізки знищивши імунітет.
І помираючи, дивлячись в очі, перед Божим судом
Зганьбиш історію :” А що це не я …такий менталітет”...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424148
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2013
автор: Барановський Павло