Не плач, дитино, світ того не вартий.
Заточувати ніс не треба в носовик,
Ти замість сліз наводь похабні жарти.
Щоб він в іронії купатися ізвик.
Стуляти очі білим простирадлом,
Обмежити очиці від чорноти ночей.
Від втоми повсякденної тепер я безпорадна,
Мов від землі відірваний незламанний Антей.
Заграй в думках симфонію мовчання.
Безмовність заліковує не згоєну печаль
Червоні очі, вицвіли в коханні,
Оздобивши повіки в коштовну пектораль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424175
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.05.2013
автор: Юлія Довбня