Я дивлюся скрізь призму навіяних снів,
Де закінчилась мрія і дійсність живе,
Де душа вже відчула всю зайнятість днів,
Човен старих надій в невідомість пливе,
Вгору сизий туман там летить наче птах,
І тривожить мій розум лиш ехо думок,
Я втомився реальність дивитись у снах,
Скрізь розсіяний страх вниз робити свій крок,
Я не хочу історії стерти рядки,
І летіти у прірву свого майбуття,
Де зачинений вихід, як в'язень втекти,
Бути точкою в злих паралелях життя,
Де сховалася віра, поставити хрест,
З безіменним обличчям почути свій крик,
Кожну мить відчувати навіяний стрес,
І прожити життя, наче ще один рік,
Дух п'янити надії солодким вином,
І залишитись потім, як дурень, ні з чим,
Краще жити обабіч із бажаним сном,
Чим придушеним бути в майбутньому ним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424215
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2013
автор: VDMK