Змирюся з думкою сумною,
Що мушу жити в самоті,
Мені недавно це узрілось,
Що я помру на самоті …
Хай буде так як доля хоче,
Я покладаюсь на її
Гуманний погляд у світогляд,
Де я існуючи в майбутньому живу.
Мій час спливає, що хвилини,
Як свічка воскова згора,
Вона приносить світло,
Лиш темряву приношу Я.
Мій сум нікому не зрозумілий,
Узріти теж його ніхто, не в силі,
Доля моя ти - безумна ,
Я з цим змирився вже давно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424295
Рубрика:
дата надходження 12.05.2013
автор: архангел