Сумом просякнута сукня її бавовняна -
він не торкається більше гарячих вуст,
все, що було лишилося дивним спомином -
кавою чорною й ниткою білих бус.
Каву без нього варити вона не вміє,
буси носити - також не має сил,
котяться сльози, хлюпають мокрі вії,
нащо любити, як він її не просив?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424315
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2013
автор: Марія Родінко