Ех, жаль, поете: пізно народився...
Твоя епоха вже пройшла давно.
Ти нерозумний... Нащо тут з*явився?
Тебе почуть не кожному дано...
Ти нерозумний... Нащо ти волаєш?
За кого ти, за кого душу рвеш?
Ех, жаль, поете: мабуть ти не знаєш
за кого борешся і з ким ти вже живеш...
За ворогів своїх у бій ти линеш,
воюєш із собою через них.
І переможеш... А коли загинеш
не буде сліз - а буде їхній сміх...
Не зрозуміють, ні... Бо їм байдуже...
Тебе вони не бачать і не чують,
та ти плекай надію, милий друже,
можливо після смерті вже почують...
А ти помреш, без жодного вагання,
бо для людей ти тільки вмієш жити.
Не розумієш: марні всі страждання...
Ех, жаль, поете: тебе не змінити..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424377
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.05.2013
автор: Дід Михалич