Три крапки над ''і''. Тринадцять хвилин.
І будь те, що буде, та я не один.
Сотні вогнів у потоці машин іграшкових
ти знов розставляєш людей, ніби сонце в зеніті.
І вкотре здаємось в полон поцілунків ранкових,
а може й спізнаєш колись же, що впадемо вбиті.
Кілька годин, слів несказанних нескАзаність.
Тут завжди файно, ти ж знаєш, про що я. Чи ні?
Ненависть нас трима на цьому світі,
ти бачиш сенс?
Натхнення жити?
Я ж бо тобі не небожитель,
не найтютіший поля звір,
що вирвався з твоєї пащі
страшної. Лицар я? Не вір.
Таке звичайне, не пропаще
створіння роду люд, та й годі.
Не варвар! З тої ж плоті, крові,
що з'їла ти, коли зростала
і доки сильною не стала.
Ідея тут, а де творець
і де вінок лавровий? Звідки?
Не чути більше тих слівець,
що жити треба як по міркам,
що все у нього під контролем.
А з ким тепер і де ти?
З тролем.
Що, взявши добрий грунт і зілля,
посадить вічність і похмілля
на ранок прийде. Ти ж живеш!
Ненависть там, ненависть тут
слова- отрута. І без болю,
як мертва, бо не відчуваєш.
Та крила просяться на волю
Де серце? Ха! Його не маєш!
Піду в атаку на пангею.
Сьогодні ще бажання вволю
у ритмі твого апогею.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424694
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2013
автор: fire_maroder