Шукає того розміру одежі,
Щоб одягнути душу як на карнавал
Бо в модельєра руки – то є клешні,
Що розривають щастя наповал.
По ниточці висмикують із часу
Частинки радості, душевного тепла
І шиють собі мертву рясу,
Яка ховає їх, очорнює серця.
Із почуттів наплавлять срібняки
Щоби купити чи продати спокій
Проклята ця валюта. Бідняки,
Таких є доля – юдин упокій.
Таврованих нещастям сліпоти
Ці модельєри потерплять поразку
Поглянь у дзеркало – якщо це ти
Не бійся болю, рви із себе маску.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424709
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2013
автор: ПрофФесор