Пам’ятаєш, як клявся у річці
цілувати завжди долоні?
Рік за роком минув наче стрічка...
Бачу зір як вугілля в горні.
Що тоді було запам’ятала
(як у казці зачарували) -
все хиталось навкіл, клуботало,
сотню мрій в одне поєднали…
Роз’єднав вінця з’єднаних сонців…
Наче птаха зорі злетіла,
і зчарованим бурхливим серцем
в дім побігла чекати в білім…
Скільки вишень з того часу квітне,
п’янить ясмин, б’є в очі промінь...
Присвятив життя іншим у світі,
та не знаєш мої долоні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424743
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2013
автор: Іва Квітка