Три ложки цукру в ранішній каві
Запах якої зводить з розуму.
Я живу у сраній байдужій державі,
Яка не жаліє словесного опіуму.
Я блукаю як самотній сновида
Дивлюся на фото де я з тобою.
Чашка керамічна об стіну розбита
Забруднила вчорашню картину твою.
Цукор - це мої три кляті слова,
Кава - це твоя темна сторона.
Мрія моя нарешті готова
Вона як тротил, така ж підривна.
І її детонатор, це розчарування
У твоїй любові і у твоїх сльозах.
Кур'єрська доставка мого сподівання
Б'є по моїх пустих кишенях.
В гаманці співчуття і одна гривня
За яку я доїду ввечері додому,
Твоє "кохаю" як бульбашка мильна,
Яка опускається в келих з-під рому.
Я його недопив коли був один,
А ти малювала якийсь мій портрет
Слова мої неначе літній полин
Але вірші нагадують смачний вінігрет.
І нарешті допив я ту чорну каву,
Де три ложки цукру, не більше не менше.
У Святвечір я їм тільки одну страву
Яка обходиться мені як можна дешевше.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424884
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2013
автор: Сонячний