Ти йшла до нього, ніби мірний вітер
Вривається у затишні оселі.
Ти йшла до нього серед буйних квітів,
Німих зірок і потайних містерій…
Пливла до нього, як самотній човен
Серед пустих та затхлих бухт-причалів…
І ніби він порожній… та все ж повен
Турбот і смутку… і густих печалей…
Проблема в тім, щоби кохати вміло
Без вороття, звороту та затримки…
Я не кажу, що ти не вміла… Вміла!
Але...
листком закоханість упала з гілки…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424942
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2013
автор: Троянда Пустелі