Посадив я вишню рано навесні.
Доглядав,лицявся, як до дівчини.
І вона розквітла у погожі дні,
Мов кохання перше недосвідчене.
Підростала вишня - радувався я-
З дівчинки малої стала жінкою.
І плоди рясніли весело - здаля
З сонцем схожі кожною ягідкою.
Зрозумів тоді я і без зайвих слів:
На любов чутливе навіть дерево!
І прожив не марно ти на цій землі
Як надбав мозолі,а не черево...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425197
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2013
автор: Михайло Гончар