Яблуневі заметілі закружляли, замели,
Цвіт немов сніжинки білі, піднімався догори.
Лягав тихо на долоні і у просторі кружляв,
В берегах паслися коні, бачив цю картину став.
Веселивсь весняний вітер, налітавшись досхочу,
Він сльозинки травам витер, кинув сонечку парчу.
Запросив у гості дощик, щоб мелодію зіграв,
Перекинув в саду горщик, заховався межи трав.
У прозорому повітрі, пахло запахом весни,
В полі розквітали квіти,місяць бачив свої сни.
В загадковому сплетінні,виноград у гору ліз,
Із лози робились тіні,десь скрипів старенький віз...
Яблуневі заметілі, не приносять холодів,
Лиш лишають на подвір'ї слід пахучих килимів.
І якщо повіє вітер, все підніметься ураз,
Полетять сніжинки світом,не повернуться до нас...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425328
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2013
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)