Весна убралась гожа в колодки.
Сріблястий серпик місяця тонкого
Заплутався у брості осоки
Й легкий туман розсіяв над рікою.
У гаї покотилася луна:
Нестямно соловейко серце крає,
Бринить, немов натягнута струна,
Десь усередині твоє "кохаю".
Літа зозулька мудро роздає
Із щедрістю прадавньовіковою.
І я лечу туди, де тишу рве
Твій голос, переповнений жагою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425424
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 16.05.2013
автор: Лариса Журенкова