Москалі
Світанок, полювання, поле.
Роса спадає в ковилі,
Із півночі ключ журавлиний,
а я всміхаюсь: москалі.
Сусід рушницю скинув в гору,
Почав стріляти, мов здурів…
Що сталося? - його питаю.
«Та не люблю я москалів!»
______________________
Хто наші гроші відібрав?
Хто землі порозпродував?
Хто самий гірший на землі?
Ну хто? Звичайно москалі!
Хто перед нами розпинався?
І хто тут рекетом займався?
Зробив розруху на селі..
Ну ясно ж - кляті москалі!
А хто продав ліси, заводи?
І хто навіз нам коноплі?
Відомо хто – оті уроди..
Все ті ж …прокляті москалі.
Ми не говоримо про мову,
Все ясно…ноги у Кремлі…
Вони прийшли на УКРАЇНУ…
І все забрали …москалі…
__________________________
Щось тут не теє, мабуть, брате…
Виходить самі ми дурні…
Бо хто сидить у нас у Раді,
Як все рішають ...москалі.
Ми закриваєм свої школи,
Дороги наші як в ріллі,
Нас вже на сім мільйонів менше…
(у мирний час і без війни)
Хто винуватий? Москалі?
Де ж стільки москалів набрати?
І де їх треба поселить…
Щоб нам з тобою, рідний брате,
Так гірко кашу насолить?
Почухавши свою макітру...,
Я починаю розум мать:
Що москалів у нас багато
І всі на Банковій сидять.
________________________
Над рідним краєм полетіли…
І лебеді, і журавлі..
Та срать вони на все хотіли…
Не ті, а наші …..москалі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425525
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.05.2013
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)