Ніч над мокрими дахами-
Осінь-темно й слизько.
Брешуть пси попід хатами,
Що весна не близько.
Правду брешуть...ой,далеко
До весни,до літа!
Упірнути б в літню спеку,
Душу обігріти.
Мокрий морок змерзлим гадом
Заповза під шкуру,
Ноги чвакають поради
Як пройти баюри.
Десь міста пливуть в неоні-
Ніч дратують вперто,
Куля нудиться в патроні-
Виглядає жертву.
Все,як завжди,з крові й плоті-
Родиться,вмирає,
Той гне кирпу у"Тойоті",
Той пляшки збирає.
Той несе соломи в'язку
Кабанця смалити
І плекає думку-казку
Праведником жити.
Є всього тепер до дїдька-
І сміхів і плачу.
Президент є...і не тільки,
Лиш нема удачі.
Переживши різні "ізми"-
Й це переживемо.
Хай сутужно,хай завізно-
Розум не проп'ємо.
Осінь,темно й слизько
І весна не близько.
1903р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425545
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.05.2013
автор: Михайло Гончар