Від каменя, що впав у воду,
Навкруг розходяться круги.
Ось так плітки серед народу,
Пускають наші вороги.
Пліткують ніби ми коханці,
Між нами, ніби, щось було,
Що ми тенет кохання бранці,
Гуде про нас усе село.
Бо ж воду ти на косовиці
Мені холодну піднесла.
Я ж, підкачавши ногавиці,
Мантачив кОсу і була…
Ця мить чарівна, неповторна
І коси вітер теребив…
Моя білявка – смуга чорна,
Що досі ще не розлюбив.
Моя білявка – смуга біла,
Бо досі ще тебе кохаю.
Хоч голова вже побіліла,
Та втрати біль ще відчуваю.
В житті, ти наче розчинилась,
Хоч я шукав тебе повсюди.
А може ти мені наснилась,
Від болю, що ввійшов у груди.
14.06.2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425595
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2013
автор: Мирослав Вересюк