Така зброя не вміє бути
холодною.
Пригніченим вином тече по жилах,
Розсікає хвилі рук-островів,
Розливається схолодженими водами,
Шепоче в екстазі випещене роками ім'я.
Твої руки - путівники по мапі мого тлінного
тіла,
Губи-плодоспраглий рятунок,
Повітря для мене-потопельниці зі стажем.
Я не люблю медитації в собі,
Зате в тебе заглиблююсь немов
В тепле, нуртуюче море.
Тільки боюсь одного:
Щоб не винесло мене,
мов мушлю надщерблену,
огидним припливом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425620
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.05.2013
автор: Олена Ганько