Сонце засяяло вже за вікном,
Я розлучився із сонним човном.
Вітер тихенько гілля сколихне,
Мари вишневі заманять мене.
Скоро звільнюся я від цих мар,
Відійде тінь зра́дливих хмар.
Буду летіти з мріями я,
До тебе в обійми, кохана моя.
Буду і падати, і підійматись,
Знову коханням п*янким напиватись.
Навіть зламавши крила любові,
В мене залишиться потяг до волі.
Ні страшний сон, ні шалена гроза,
Що випадає з очей, як сльоза...
...не зрушить бажання мого стрімкого...
...терпкого, палючого, як камінь, важкого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425664
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.05.2013
автор: КІО