Пектора́ллю душа відцвітає,
незабудки серде́чної тиші.
З новим кроком мене привітає
оте небо, що лагідно дише.
Тре́пет вічності в морі думок
потопає. Шукає надію.
Шкода: день аж до нитки промок,
але має крилатую мрію.
Щоб зустрітися з променем сонця,
і навіки те щастя тримати.
День погляне із неба віконця,
буде ніжно ту мрію черпа́ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425769
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.05.2013
автор: Роксолана-Марія