Я хворий віршами і водночас тобою
Лікуюся творами й твоїми губами.
На кожному кроці я голос твій чую,
Перестаю володіти своїми ногами.
Бо думка про тебе це так званий вірус,
Який руйнує зсередини весь організм.
Кохання моє надто складний фокус,
Кохання моє, це як алкоголізм.
Біжу наче по пляшку до твого дому
Щоб знову напитись твоїми очима,
Коли знову відчую у розумі втому
Я встану як демон перед твоїми дверима.
А знаєте правду казав гороскоп,
В який я не вірив скільки живу
Хоча ні, постривайте, я заплутався, стоп.
До чого тут це, що я несу?
Ці всі зодіаки не мають різниці
І що б не казали, я кохаю і все,
Коли ти поруч, стають ширші зіниці.
Я знову дивлюся в твоє лице.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425889
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2013
автор: Сонячний