Навіщо мені мої очі?
Я ними бачу лиш лихе.
Заснуть не можу серед ночі.
Все бачать, бачать мої очі
життя нещасне та пусте.
Навіщо ж мені руки мої,
якщо зробить не можу я
нічого ними для життя.
І мої руки через муки,
через страждання, холод, біль,
линуть до роботи,
щоб не пустити голод. Сіль
сиплять нам на рани.
Ті рани глибиной з життя.
Навіщо ж мені це життя?
Воно і так давно протухло.
Засохло. Серце вирвали з грудей.
Будують тюрми для людей.
Тюрма в душі і в голові.
Навіщо ж мені голова,
якщо в кінці одна тюрма.
Безликі стяги нам доводиться нести.
Не знаючи мети тримаємо в руках.
Навіщо руки без мети,
якщо в кінці чекає крах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425893
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2013
автор: Сашко Ткаченко