Не живи на вершині гори,
Холодно там, хоч так близько до сонця,
Де зимові морозні вітри,
В хмарах пристрасті не розгледиш віконця.
Заблукаєш в туманах своїх бажань, мрій незді́йснених
А в низу не побачиш її, справжню істину...
Під снігами вершини душа, льодом скована,
Від провидців розлуки і бід, захована.
Хай но сонечко припече,
Лід розтане... вода потече!
Гірське озеро там у низу, переповниться,
Та любов'ю гірської вершини наповниться,
Безумовно-живильна вода розтікається,
Та ще більше живої води залишається...
Гей, мій красене-мрійнику, озернися,
Ти до мене, до озера повернися,
Там цілющої дивної сили нап'єшся,
І ніколи об скелю біди не розіб'єшся!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425978
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2013
автор: леся B