Продавши честь за пару мідяків,
Шукай натхненно серед інших зраду,
Складаючи реєстр земних гріхів.
Та лиш одне прошу: мене не згадуй.
Свій шлях торуючи пунктиром сліз,
Їх джерело брудним квачем розмазуй.
Готуй із душ загиблих прес-реліз,
Та лиш одне прошу: мене не згадуй.
На п’єдесталі в гордій самоті
Нове життя в подробицях вигадуй.
Твої думки – піднесено-святі!
Та лиш одне прошу: мене не згадуй.
Коли ж зберешся в спокій відійти
І осягнеш блаженну потойбічність,
Згадай мене! Руйнуються світи?
Для покаяння Бог дарує вічність…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426029
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2013
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)